Без ґрунту
www.goodreads.com/book/show/197822180

Усе місто довкола мене в зелі. Квітнуть акації. Білі ґрона обтяжують дерева, що простяглись вздовж пішоходів, що густими купами тиснуться на бульварі по середині проспекту, що суцільне зеленобіле тло утворюють в довколишніх садах. Ранкове повітря насичене солодким тьмяним ароматом білого квіту.
Я мну з огидою цигарку і викидаю її геть в бляшану урну. Такого ранку курити цигарку межує з блюзнірством!
П’яний од пахощів, я стою на ґанкові. Чи є ще друге таке запашне на Україні місто? Харків, Глухів, Київ? Я уявляю собі Київ, горяне, глибокими ярами розкреслене місто. Я відтворюю собі в уяві зелені його вулиці, сади і рішуче кажу:
— Ні!
Київ — офіційний, церемонний, сказати б так: стриманий. Він підібраний, можливо, навіть дещо педантичний. Каштани, що ними в Києві обсаджені вулиці, квітнуть декоративно пишно, але без паxощів. Усе дуже коректно й пристійно, але без всякого ентузіязму. Щодо лип, щодо старого Києва, то липи з їх м’яким і ніжним ароматом лишилися для міста тільки згадкою в скасованій, хоч і не зовсім ще забутій назві: Липки.
Тільки тут в цьому південному степовому місті аромат панує над усім. І серце, повне пам’яті про пишне буяння квіту, назавжди зберігає згадку про світ, який сьогодні став інший.
Потік. Останній кіт на Землі

Давно вже хотів написати про цей повнометражний анімаційний фільм. Дивився на одному диханні. Жодного слова, жодної репліки - тільки життя тварин на екрані. Життя у дивному постапокаліптичному світі, де не залишилося людей, і вода заливає світ. Нагадує дещо це sparrow-hawk-ua.dreamwidth.org/2021/06/17/
Цей твір можна розглядати як опис сюрреалістичного сну, можна як приповість сповнену філософських роздумів. Але в будь-якому разі, це дуже красива розповідь, що сповнює серце співпереживанням до всіх героїв та змушує глибоко задуматися про своє життя.
цікавий сон
Дивний і дуже детальний сон.
Хроніки поцуплених роверів

Ідеальні дні

Книги двох песимістів
Лю Цисінь - песиміст простору. У його баченні весь неозорий Всесвіт - це "Темний Ліс", страшне та непривітне місце, де точиться гоббсіанська bellum omnium contra omnes. Там немає доброзичливих цивілізацій, і будь-яка, навіть найрозвинутіша раса, дотримується вовчого закону "вбий незнайомця при першому ж контакті - або будеш вбитий сам". Вкрай незатишне місце, той його всесвіт, можливо це відображення суто китайського погляду на довколишній світ, що оточує Піднебесну (це багато б пояснило у геополітиці комуністичного Китаю).
Бен Елтон - песиміст часу. Класичний вже сюжет наукової фантастики, подорож у минуле аби його, минуле, змінити, він зображує з темним фаталізмом, коли кожне намагання зробити краще призводить до лише більш жахливих сценаріїв, і спіраль історичних жахів закручується Уроборосом, що кусає свій хвіст. Не нова ідея, але написано непогано. Викликає у пам'яті той старий анекдот про оптиміста: "Завжди може бути гірше!"
Загалом, цікаве читання у пору, коли на жаль, реальність часто демонструє нам речі, які б не вигадав і найталановитіший майстер жахів.


Дивовижний світ Хаяо Міядзакі

Die vier Himmelsrichtungen

Ваш покірний слуга кіт
Так ось, побачив цитату з цього роману, зацікавився — а він є в чудовому українському перекладі Івана Дзюби, ще 1973 року! І в 2023 році «Фоліо» його так гарно перевидало.
Нацуме Сосекі написав його в 1905 році, але в багато чому спостереження та розмірковування головного героя — Кота, що живе у будинку вчителя гімназії, видаються вкрай актуальними.
Побутові замальовки Японії початку 20 ст. змішані з філософськими та літературними бесідами вчителя та його друзів, які підслуховує Кіт. Набравшись вченості від господаря, він і собі починає рефлексувати, спостерігаючи людей та котів довкола себе. Іноді весела, іноді сумна — цю книгу було напрочуд приємно читати довгими зимовими вечорами.
Pillow book by Peter Greenaway

Одне з найбільших кінематографічних одкровень моїх підліткових років. Пам'ятаю, яким вікном у чарівний світ абсолютно нової для мене естетики та філософії стала ця стрічка. Поезія людського тіла переплітається тут з візуальними розкошами каліграфії. Можливо, саме цей фільм посприяв моїй глибокій зацікавленості мовами, зокрема в їхньому візуальному відображенні. А магічна ємність ієрогліфів, що містять стільки сенсів лишень у кількох рисках, назавжди запала мені в душу. І, так, я розумію фетиш головної героїні у малюванні символів на людському тілі!
Снігопад

З Новим Роком!
