> жертви часто були добровільни, більше за те, люди вважали це за честь
... там вище щось було про віктимну поведінку :)
> хритстиянство базується (хоча б декларативно) на іншому > принципі - не справедливість, але милосердя
:) Я вже казала, з часів Старого Заповіту нічого не змінилося. Покарання за гріх було - смерть. Так і залишилось. Тільки сталася заміна боржника в зобов'язанні. Христос помер замість нас.
> він не лицимірив: "все для вашого блага...ми засудили тебе до > "вогняного очищення" - але передаємо тобі світським властям щоб > церква "залишилася чистенькою"
і вкотре. Якщо мент б'є затриманого, робить йому слоника і каже "все одно зізнаєшся", це не означає, що він виконує закон і що воля держави така. Це відхилення. Це злочин. І ті, хто вчиняли, навіть і прикриваючись іменем Бога, злочини, - це не Бог. І не християнство. В Новому Заповіті, в Діяннях, нема ЖОДНОЇ вказівки на насильницьке обернення. Тільки проповідь. Хто приймав, той приймав.
> ні. вбивати можна - різні ситуації в житті бувають. хоча б для > захисту себе та своїх близьких. тому я не кажу "не вбий"
Це від того, що в укр./рос. мові є тільки одне слово "вбивати". Як я колись вже наводила посилання, заповідь каже "Do not murder", а не "Do not kill". Пачюствуйтє разніцу. Ті ж, хто прикривались іменем Бога і чинили вбивство, порушували цю заповідь і відповідять перед Богом не тільки за самі ці вбивства, а й за те, наскільки вони відвернули людей. За кожну душу, подібну до твоєї (у випадку, якщо ти все-таки не приймеш Христа :) ), ті люди дадуть відповідь. Ой, дадуть...
> усвідомлення того, що все пов'язане і за все треба щось дати, > щоб щось отримати
Давайте, і дасться вам. Сім'я, посаджене в землю, не дасть плода, якщо не помре. Це все з Біблії. Якби ти там не шукав виключно якісь несостиковки, ти багато би там знайшов такого, чому би здивувався :)
> прагнення не схилятися - але линути у височинь...
"Я сказав - ви боги..." "Зроблю вас головою, а не хвостом..." "Ви - священство царське..."
Однак в цьому тому є велика діалектика. Визнавати нашу грішну природу, вмирати для себе і жити для Христа - і тоді реалізовуватися на повну. Тільки в Бозі ми досягаємо свого повного потенціалу, і цей потенціал - офігєнний.
"Ибо только Я знаю намерения, какие имею о вас, говорит Господь, намерения во благо, а не на зло, чтобы дать вам будущность и надежду" (Иер. 29:11).
"Да даст вам, по богатству славы Своей... верою вселиться Христу в сердца ваши, чтобы вы, укорененные и утвердженные в любви, могли постигнуть со всеми святыми, что широта и долгота, и грубина и высота, и уразуметь превосходящую разумение любовь Христову, дабы вам исполниться всею полнотою Божиею. А тому, Кто действующею в нас силою может сделать несравненно больше всего, чего мы просим, или о чем помышляем, тому слава..." (Еф. 3:16-21).
"Притом знаем, что любящим Бога, призванным по Его изволению, все содействует ко благу. Ибо, кого Он предузнал, тем и предопределил (быть) подобными образу Сына Своего, дабы Он был первородным между многими братиями [хтось вище щось казав про відносини з Богом як старшим братом :)]; а кого Он предопределил, тех и призвал, а кого призвал, тех и оправдал, а кого оправдал, того и прославил. Что же сказать на это? Если Бог за нас, кто против нас? Тот, Который Сына Своего не пощадил, но предал Его за всех нас, как с Ним не дарует нам и всего?" (Рим. 8:28-32)
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
timeasmymeasure
no subject
Date: 2006-06-30 04:55 pm (UTC)... там вище щось було про віктимну поведінку :)
> хритстиянство базується (хоча б декларативно) на іншому
> принципі - не справедливість, але милосердя
:) Я вже казала, з часів Старого Заповіту нічого не змінилося. Покарання за гріх було - смерть. Так і залишилось. Тільки сталася заміна боржника в зобов'язанні. Христос помер замість нас.
> він не лицимірив: "все для вашого блага...ми засудили тебе до
> "вогняного очищення" - але передаємо тобі світським властям щоб
> церква "залишилася чистенькою"
і вкотре. Якщо мент б'є затриманого, робить йому слоника і каже "все одно зізнаєшся", це не означає, що він виконує закон і що воля держави така. Це відхилення. Це злочин. І ті, хто вчиняли, навіть і прикриваючись іменем Бога, злочини, - це не Бог. І не християнство. В Новому Заповіті, в Діяннях, нема ЖОДНОЇ вказівки на насильницьке обернення. Тільки проповідь. Хто приймав, той приймав.
> ні. вбивати можна - різні ситуації в житті бувають. хоча б для
> захисту себе та своїх близьких. тому я не кажу "не вбий"
Це від того, що в укр./рос. мові є тільки одне слово "вбивати". Як я колись вже наводила посилання, заповідь каже "Do not murder", а не "Do not kill". Пачюствуйтє разніцу. Ті ж, хто прикривались іменем Бога і чинили вбивство, порушували цю заповідь і відповідять перед Богом не тільки за самі ці вбивства, а й за те, наскільки вони відвернули людей. За кожну душу, подібну до твоєї (у випадку, якщо ти все-таки не приймеш Христа :) ), ті люди дадуть відповідь. Ой, дадуть...
> усвідомлення того, що все пов'язане і за все треба щось дати,
> щоб щось отримати
Давайте, і дасться вам. Сім'я, посаджене в землю, не дасть плода, якщо не помре. Це все з Біблії. Якби ти там не шукав виключно якісь несостиковки, ти багато би там знайшов такого, чому би здивувався :)
> прагнення не схилятися - але линути у височинь...
"Я сказав - ви боги..." "Зроблю вас головою, а не хвостом..." "Ви - священство царське..."
Однак в цьому тому є велика діалектика. Визнавати нашу грішну природу, вмирати для себе і жити для Христа - і тоді реалізовуватися на повну. Тільки в Бозі ми досягаємо свого повного потенціалу, і цей потенціал - офігєнний.
"Ибо только Я знаю намерения, какие имею о вас, говорит Господь, намерения во благо, а не на зло, чтобы дать вам будущность и надежду" (Иер. 29:11).
"Да даст вам, по богатству славы Своей... верою вселиться Христу в сердца ваши, чтобы вы, укорененные и утвердженные в любви, могли постигнуть со всеми святыми, что широта и долгота, и грубина и высота, и уразуметь превосходящую разумение любовь Христову, дабы вам исполниться всею полнотою Божиею. А тому, Кто действующею в нас силою может сделать несравненно больше всего, чего мы просим, или о чем помышляем, тому слава..." (Еф. 3:16-21).
"Притом знаем, что любящим Бога, призванным по Его изволению, все содействует ко благу. Ибо, кого Он предузнал, тем и предопределил (быть) подобными образу Сына Своего, дабы Он был первородным между многими братиями [хтось вище щось казав про відносини з Богом як старшим братом :)]; а кого Он предопределил, тех и призвал, а кого призвал, тех и оправдал, а кого оправдал, того и прославил. Что же сказать на это? Если Бог за нас, кто против нас? Тот, Который Сына Своего не пощадил, но предал Его за всех нас, как с Ним не дарует нам и всего?" (Рим. 8:28-32)
Отакоєот (с).