Без ґрунту
Apr. 21st, 2025 11:03 amwww.goodreads.com/book/show/197822180

Усе місто довкола мене в зелі. Квітнуть акації. Білі ґрона обтяжують дерева, що простяглись вздовж пішоходів, що густими купами тиснуться на бульварі по середині проспекту, що суцільне зеленобіле тло утворюють в довколишніх садах. Ранкове повітря насичене солодким тьмяним ароматом білого квіту.
Я мну з огидою цигарку і викидаю її геть в бляшану урну. Такого ранку курити цигарку межує з блюзнірством!
П’яний од пахощів, я стою на ґанкові. Чи є ще друге таке запашне на Україні місто? Харків, Глухів, Київ? Я уявляю собі Київ, горяне, глибокими ярами розкреслене місто. Я відтворюю собі в уяві зелені його вулиці, сади і рішуче кажу:
— Ні!
Київ — офіційний, церемонний, сказати б так: стриманий. Він підібраний, можливо, навіть дещо педантичний. Каштани, що ними в Києві обсаджені вулиці, квітнуть декоративно пишно, але без паxощів. Усе дуже коректно й пристійно, але без всякого ентузіязму. Щодо лип, щодо старого Києва, то липи з їх м’яким і ніжним ароматом лишилися для міста тільки згадкою в скасованій, хоч і не зовсім ще забутій назві: Липки.
Тільки тут в цьому південному степовому місті аромат панує над усім. І серце, повне пам’яті про пишне буяння квіту, назавжди зберігає згадку про світ, який сьогодні став інший.
Потік. Останній кіт на Землі
Apr. 21st, 2025 10:34 am
Давно вже хотів написати про цей повнометражний анімаційний фільм. Дивився на одному диханні. Жодного слова, жодної репліки - тільки життя тварин на екрані. Життя у дивному постапокаліптичному світі, де не залишилося людей, і вода заливає світ. Нагадує дещо це sparrow-hawk-ua.dreamwidth.org/2021/06/17/
Цей твір можна розглядати як опис сюрреалістичного сну, можна як приповість сповнену філософських роздумів. Але в будь-якому разі, це дуже красива розповідь, що сповнює серце співпереживанням до всіх героїв та змушує глибоко задуматися про своє життя.
цікавий сон
Nov. 22nd, 2024 12:19 pmДивний і дуже детальний сон.
Хроніки поцуплених роверів
Aug. 15th, 2024 11:07 am
Ідеальні дні
May. 8th, 2024 03:11 pm
Книги двох песимістів
Apr. 13th, 2024 10:03 pmЛю Цисінь - песиміст простору. У його баченні весь неозорий Всесвіт - це "Темний Ліс", страшне та непривітне місце, де точиться гоббсіанська bellum omnium contra omnes. Там немає доброзичливих цивілізацій, і будь-яка, навіть найрозвинутіша раса, дотримується вовчого закону "вбий незнайомця при першому ж контакті - або будеш вбитий сам". Вкрай незатишне місце, той його всесвіт, можливо це відображення суто китайського погляду на довколишній світ, що оточує Піднебесну (це багато б пояснило у геополітиці комуністичного Китаю).
Бен Елтон - песиміст часу. Класичний вже сюжет наукової фантастики, подорож у минуле аби його, минуле, змінити, він зображує з темним фаталізмом, коли кожне намагання зробити краще призводить до лише більш жахливих сценаріїв, і спіраль історичних жахів закручується Уроборосом, що кусає свій хвіст. Не нова ідея, але написано непогано. Викликає у пам'яті той старий анекдот про оптиміста: "Завжди може бути гірше!"
Загалом, цікаве читання у пору, коли на жаль, реальність часто демонструє нам речі, які б не вигадав і найталановитіший майстер жахів.


Дивовижний світ Хаяо Міядзакі
Jan. 30th, 2024 10:24 pm
Die vier Himmelsrichtungen
Jan. 29th, 2024 02:47 pm
Ваш покірний слуга кіт
Jan. 4th, 2024 09:54 pmТак ось, побачив цитату з цього роману, зацікавився — а він є в чудовому українському перекладі Івана Дзюби, ще 1973 року! І в 2023 році «Фоліо» його так гарно перевидало.
Нацуме Сосекі написав його в 1905 році, але в багато чому спостереження та розмірковування головного героя — Кота, що живе у будинку вчителя гімназії, видаються вкрай актуальними.
Побутові замальовки Японії початку 20 ст. змішані з філософськими та літературними бесідами вчителя та його друзів, які підслуховує Кіт. Набравшись вченості від господаря, він і собі починає рефлексувати, спостерігаючи людей та котів довкола себе. Іноді весела, іноді сумна — цю книгу було напрочуд приємно читати довгими зимовими вечорами.
Pillow book by Peter Greenaway
Nov. 30th, 2023 01:15 pm
Одне з найбільших кінематографічних одкровень моїх підліткових років. Пам'ятаю, яким вікном у чарівний світ абсолютно нової для мене естетики та філософії стала ця стрічка. Поезія людського тіла переплітається тут з візуальними розкошами каліграфії. Можливо, саме цей фільм посприяв моїй глибокій зацікавленості мовами, зокрема в їхньому візуальному відображенні. А магічна ємність ієрогліфів, що містять стільки сенсів лишень у кількох рисках, назавжди запала мені в душу. І, так, я розумію фетиш головної героїні у малюванні символів на людському тілі!

З Новим Роком!
Dec. 31st, 2022 08:56 pm