Jul. 26th, 2006
характерно так
Jul. 26th, 2006 11:06 amчитаю у
guralyuk - он же Шевцов - рецензию на его книгу
"Рецензия на всю ту же мою книгу о Беларуси в московском журнале "Фонда Макартуров" - читаю как "фонд манкуртов" %)
однако...
![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
"Рецензия на всю ту же мою книгу о Беларуси в московском журнале "Фонда Макартуров" - читаю как "фонд манкуртов" %)
однако...
ПРАВДА ПЕРЕМОЖЕ
Jul. 26th, 2006 11:53 amОсь у Мері
maryxmas побачив посилання http://aethelwine.livejournal.com/86755.html
Надзвичайне місто. Мрію туди поїхати. Добре, що проводиться компанія по збереженню пам’яток історії.
Згадав, що колись почув, як одна «дуже розумна людина» презирливо кинула, мовляв «чехи – мала нація, ні на що нездатна, та взагалі, всі слов’янські народи повинні припасти до ніг одного, великого…» ну ви знаєте, не хочу продовжувати… ;0)
Мені хотілося йому нагадати, що чехи давали просратися, і не раз, всій західній Європі, що посилала на «слов’янських єретиків» один хрестовий похід за одним. Але я не став. З дурнем розмовляти – дарма язика трудити :0)
Ось, прочитав нещодавно. Дуже правильно Анджей Сапковській у «Вежі блазнів» написав. І про правду теж. Що вона таки переможе. І про вози. Що з них потім вже козаки будуть шляхетську пиху збивати та німецьких рейтарів косити…
Говорить польський лицар, свідок та учасник подій:
Они шли на нас, табориты и пражане, шли, неся штандарты и дароносицы, двигались прекрасным, дисциплинированным строем с песней, грохочущей, как гром. Двигались их прославленные повозки, с которых на нас щерились пушки, хуфницы и бомбарды.
И тогда зазнавшиеся немецкие хельды, чванливые ракусские латники Альбрехта, мадьяры, моравское и лужицкое дворянство, наёмники Спано – все до единого кинулись бежать. Да, парень, ты не ослышался: ещё не успели гуситы подойти на расстояние выстрела из арбалета, как вся Зигмунтова рать, помчалась, обезумев от ужаса, панически, сломя шею, к Немецкому Броду. Боевитые рыцари бежали, налетали, сталкиваясь и переворачивая друг друга, вопя от страха, бежали от пражских сапожников и канатчиков, от холопов в лаптях, над которыми ещё недавно насмехались. Бежали в панике и ужасе, бросая оружие, которое весь крестовый поход поднимали в основном на безоружных. Бежали, парень, на моих изумлённых глазах, как трусы, как мелкие воришки, которых садовник застал за кражей слив. Словно испугались… правды. Девиза VERITAS VINCIT – «ИСТИНА ПОБЕДИТ», вышитого на гуситских штандартах.
![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
Надзвичайне місто. Мрію туди поїхати. Добре, що проводиться компанія по збереженню пам’яток історії.
Згадав, що колись почув, як одна «дуже розумна людина» презирливо кинула, мовляв «чехи – мала нація, ні на що нездатна, та взагалі, всі слов’янські народи повинні припасти до ніг одного, великого…» ну ви знаєте, не хочу продовжувати… ;0)
Мені хотілося йому нагадати, що чехи давали просратися, і не раз, всій західній Європі, що посилала на «слов’янських єретиків» один хрестовий похід за одним. Але я не став. З дурнем розмовляти – дарма язика трудити :0)
Ось, прочитав нещодавно. Дуже правильно Анджей Сапковській у «Вежі блазнів» написав. І про правду теж. Що вона таки переможе. І про вози. Що з них потім вже козаки будуть шляхетську пиху збивати та німецьких рейтарів косити…
Говорить польський лицар, свідок та учасник подій:
Они шли на нас, табориты и пражане, шли, неся штандарты и дароносицы, двигались прекрасным, дисциплинированным строем с песней, грохочущей, как гром. Двигались их прославленные повозки, с которых на нас щерились пушки, хуфницы и бомбарды.
И тогда зазнавшиеся немецкие хельды, чванливые ракусские латники Альбрехта, мадьяры, моравское и лужицкое дворянство, наёмники Спано – все до единого кинулись бежать. Да, парень, ты не ослышался: ещё не успели гуситы подойти на расстояние выстрела из арбалета, как вся Зигмунтова рать, помчалась, обезумев от ужаса, панически, сломя шею, к Немецкому Броду. Боевитые рыцари бежали, налетали, сталкиваясь и переворачивая друг друга, вопя от страха, бежали от пражских сапожников и канатчиков, от холопов в лаптях, над которыми ещё недавно насмехались. Бежали в панике и ужасе, бросая оружие, которое весь крестовый поход поднимали в основном на безоружных. Бежали, парень, на моих изумлённых глазах, как трусы, как мелкие воришки, которых садовник застал за кражей слив. Словно испугались… правды. Девиза VERITAS VINCIT – «ИСТИНА ПОБЕДИТ», вышитого на гуситских штандартах.
щоб пам'ятали
Jul. 26th, 2006 03:11 pm"квоти на розстріл" винайшов не берія, не єжов, не ягода. це "від істоків". від самого фундатора чека
з "Холодного Яру" Юрія Горліс-Горського
Дзєржінскій писав, що за відомостями, які він одержав, в Україні, після заняття її червоним військом, значно поширилися “шовіністичні” настрої. “Куркульське” село і українська інтелігенція мріють про самостійну Україну. З огляду на те, що війна з Врангелем, Петлюрою і поляками ще не скінчилася, це криє в собі велику небезпеку для існування совітів в Україні. Треба дати відчути населенню тверду руку совітської власті. А тому, він наказує головам всіх губчека в Україні перевести масовий розстріл осіб, у відношенні яких може бути підозріння, що в дальшій боротьбі вони можуть стати по стороні ворога. Особливо-ж треба натиснути на розстріл осіб, у відношенні яких хоч і нема підозрінь, що вони можуть приняти активну часть в боротьбі, але знані серед населення і мають на нього впливи, або користуються повагою. Списки таких осіб, після розстрілу, вивішувати на видних місцях із зазначенням, що вони розстріляні за те, що збиралися боротися проти большевиків. Розстріли треба перевести так, щоби від них лишився ефект, який відбив би у населення охоту мріяти про боротьбу за самостійну Україну. Нижче йшов подаваний Дзєржінським з Москви цифрований плян розстрілів по окремих містах. Одеса і Київ мали розстріляти по вісім тисяч чоловік. Полтава, Харків, Катеринослав і Винниця — по шість. Житомир і Єлисаветград — по чотири тисячі. Чернігів і Херсон — по дві. Головам губчека наказувалося виробити негайно цифровані пляни розстрілів для повітів.
з "Холодного Яру" Юрія Горліс-Горського
Дзєржінскій писав, що за відомостями, які він одержав, в Україні, після заняття її червоним військом, значно поширилися “шовіністичні” настрої. “Куркульське” село і українська інтелігенція мріють про самостійну Україну. З огляду на те, що війна з Врангелем, Петлюрою і поляками ще не скінчилася, це криє в собі велику небезпеку для існування совітів в Україні. Треба дати відчути населенню тверду руку совітської власті. А тому, він наказує головам всіх губчека в Україні перевести масовий розстріл осіб, у відношенні яких може бути підозріння, що в дальшій боротьбі вони можуть стати по стороні ворога. Особливо-ж треба натиснути на розстріл осіб, у відношенні яких хоч і нема підозрінь, що вони можуть приняти активну часть в боротьбі, але знані серед населення і мають на нього впливи, або користуються повагою. Списки таких осіб, після розстрілу, вивішувати на видних місцях із зазначенням, що вони розстріляні за те, що збиралися боротися проти большевиків. Розстріли треба перевести так, щоби від них лишився ефект, який відбив би у населення охоту мріяти про боротьбу за самостійну Україну. Нижче йшов подаваний Дзєржінським з Москви цифрований плян розстрілів по окремих містах. Одеса і Київ мали розстріляти по вісім тисяч чоловік. Полтава, Харків, Катеринослав і Винниця — по шість. Житомир і Єлисаветград — по чотири тисячі. Чернігів і Херсон — по дві. Головам губчека наказувалося виробити негайно цифровані пляни розстрілів для повітів.