Отже, вчора, у суботу, ми виїхали з Дніпра на автобусі десь у 10,30. Бус їхав прямо до Співочого Поля, це була група організована АртВертепом. Вже по дорозі роззнайомився із своїми сусідами, втикав на краєвиди, читав журнал, дивися „Гудзонського Яструба” по двд – приємно провів час :0)
Приїхали в Полтаву. Я раніше тут бував лише проїздом, тож тепер роззирався на всі боки, всотуючи у себе вулиці міста. Загальне враження приємне: багато старої архітектури, що в Дніпрі майже не збереглася, багато зелені, класна спокійна атмосфера.
Прибувши до Співочого Поля пішли швендяти по місту – шукати хліба насущного – „де б пообідати?”, якщо коротко %) Бачили купу класних церков, бачили лева із замацаним до блиску хвостом, бачили старовинні будиночки (в одному подвір’ї велика пузата досить потворна статуя гнома!), багато всього бачили... крім місця де можна по-людські пообідати. Зайшли аж у самісінький центр і там, зрештою, надибали „бістро” де можна більш-менш нормально та не дуже дорого перекусити.
За блуканням славним містом Полтавою пропустили початок концерту, зокрема „Гуляй Город” – шкода, але побачення з містом того було варте. Прийшли, сіли спочатку не на лавочки, а у затінку з пивом та приємно байдикували, слухаючи народні пісні та дискутуючи на теологічні (!) та національні теми. Потім почався концерт, а ми перебралися на пекуче сонце, на лавочки. Але трохи згодом Сонечко зайшло за хмари, стало не так жарко, а на сцені вже вирувала ФЛАЙzzzA. Суперпотужний гурт! Вони були як жваві краплини меркурію сіреч ртуті, моментально завели публіку та зарядили всіх шаленим позитивом.
Ще познайомився з класними людьми з Кіровограду. теж гуртом на автобусі приїхали. так приємно спілкуватися з нормальними хлопцями та дівчатами з усієї України :0)
МОТОР’РОЛЛА та Мандри відіграли як треба. Дуже сподобалося. Мандри особливо душевно проспівали „Не спи моя рідна Земля”... атмосфера у натовпі була класною.
Гайдамаки порвали усіх! Другий раз за місяць чую цей гурт та не втомлююсь хлопцями захоплюватись. Така енергетика! Такий Дух! Правдиві воїни Світла, ліпше й не скажеш, дійсно :0)
Довкола було стільки гарних дівчат, що аж очі розбігалися %) Тому гайдамацькому „Коханню”, а особливо „Божественній тромпіті” з її рядками про самотність підспівував від всього серця.
Ну а під „бандерівську коломійку” відірвались поповній.
Тартак достойно завершив вечір. Гоцали як скажені :0) от тільки треба було їм фінальний акорд дати оптимістичним „Лавра ближче кремля” дати, на мою думку... та ладно, все рівно було классссно %)
Кінець кінцем стартували додому не в 22,00, а 23,30 – і через затримку концерту, і через те що десь загубилися двоє наших.
Потомлені, але щасливі поверталися ми до Дніпра. Я міцно заснув і прокинувся вже коли бус був на фрунзенському (земляки зрозуміють). А планував же вийти як будемо повертати на донецьке шосе біля віадука! Отакої %) я ще коли їхали туди планував так вийти, щоб йти додому пішки – як би я з центра поїхав у годину ночі. Тим пак у дві години, як ми дійсно добрались ;0)
ну, добре хоч тоді прокинувся. Пройшов пішки не пів донецького шосе, а все – та то пусте, добрався до хати за 40 хвилин. За те який кайф. Йти глупою ніччю по тихому місту. Бачити картинки життя, що зазвичай ховаються від денної істоти – як варили трамвайну рейку, наприклад, ремонтники що під’їхали на технічному трамваї...
а головне – над головою безмежне зоряне небо! І воля. І ти йдеш, дихаючи на повні груди прохолодне нічне повітря та тихенько співаєш українських пісень :0)
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
