Sep. 13th, 2006
дуже гарний вірш
Sep. 13th, 2006 02:58 pmпосивіло небо просинню.
розгорнулося плином ночей
колір чаю в горнятку - осені,
колір світу - її очей
зрожевіло вікно туманами
прохилитися б через край
серце скучило за обманами
за болючими "прощавай"...
не сміється менів, не плачеться
розливається молоком
дуже скоро нам все пробачиться
протече гомінким струмком...
заховатися б від вчорашнього
попроситися до лелек
хай заберуть мене, пропащого,
куди небуть, аби - далеко...
автор
nashe_lito
розгорнулося плином ночей
колір чаю в горнятку - осені,
колір світу - її очей
зрожевіло вікно туманами
прохилитися б через край
серце скучило за обманами
за болючими "прощавай"...
не сміється менів, не плачеться
розливається молоком
дуже скоро нам все пробачиться
протече гомінким струмком...
заховатися б від вчорашнього
попроситися до лелек
хай заберуть мене, пропащого,
куди небуть, аби - далеко...
автор
![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
ось http://mainamarbus.livejournal.com/8294.html mainamarbus нагадала. і ще раз скажу
кожного разу, коли переїжджаю через Дніпро, відчуваю, як на душі світлішає. за будь-яких обставин. у будь-яку погоду, пору року чи дня...
Дніпро - це наша свята Ріка. як Ганг для індусів чи Рейн для германців. треба лише відчути його. і "дід Дніпро зрадіє..."