![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
По-перше, хочу порекламувати класну спільноту ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-community.gif)
pisni_ua - приєднуйтесь та діліться записами українських пісень, розповсюджуйте красу нашого слова :0)
У зв’язку з цією розмовою http://community.livejournal.com/ua_kyxap/73949.html#cutid1 згадав ще одну жартівливу пісню, на цей раз дійсно про вареники ;0)
Отже, співається вона на два голоси – чоловік та жінка (ліпше, щоб чоловікова дружина, для достовірності ;) , як і багато інших наших пісень, наприклад знана всім „Ти ж мене підманула!” %)
Сам чув та бачив (бо це маленький спектакль) цю пісню на сільському весіллі. Отже, Чоловік та Жінка
Ж
„А мій милий вареничків просить!
А мій милий вареничків хоче!”
Ч
„Навари милая, навари милая!
Навари, йо-ха-ха! Моя чорнобривая!”
(„йо-ха-ха” треба з особливим відчуттям співати та басом;) далі так і чергується Ч та Ж
Та брошна вже нема, милий мій миленький!
Та брошна вже нема, голуб мій сизенький!
Намели, милая, намели милая!
Намели, йо-ха-ха, моя чорнобривая!
Та води вже нема, милий мій миленький!
Та води вже нема, голуб мій сизенький!
Наноси, милая! Наноси, милая!
Наноси, йо-ха-ха! Моя чорнобривая!
Та дрів вже нема, милий мій миленький!
Та дрів вже нема, голуб мій сизенький!
Нарубай, милая! Нарубай, милая!
Нарубай, йо-ха-ха! Моя чорнобривая!
Та сил вже нема, милий мій миленький!
Та сил вже нема, голуб мій сизенький!
Помирай, милая, помирай, милая!
Помирай, йо-ха-ха! Моя чорнобривая!
(тут жінка скидає образ „замученої покірливої господині” та стає руки в боки – але дурень-чоловік цього ще не помічає ;)
Жінка (так лукаво)
А з ким доживати, милий мій миленький?
А з ким доживати, голуб мій сизенький?
Чоловік „палить контору”
Із кумою, милая! Із кумою, милая!
Із кумою! Йо-ха-ха! Моя чорнобривая!
Тут жінка хапає чоловіка за чуба та тицяє в пику кулак %) Козак відразу переосмислює свою життєву позицію ;0)
Ой, не бий, милая! Ой, не бий, милая!
Відпусти! Йо-ха-ха! Моя чорнобривая!
Серце – не камінь, жінка пускає свою „половинку”, за цим йде бурхливе примирення з поцілунками та обіймами %) ось такий бурлеск розігрують на сільських весіллях Полтавщини, як я вже казав
Є ще декілька сороміцьких куплетів, при чому таких, що у самого затятого матюгальника вуха скрутяться ;0) і співають їх переважно жіночки! При чому навіть такі, що у звичайному житті „дідько!” не скажуть. Але це вже міфологія та обрядовість пішла народна, на яку деякі фольклористи – „пуритани” намагаються закрити очі. А „сакральна лайка” в народі живе. Бо є навіть повір’я, що така лайка додає молодим снаги, коли вони „бавляться” у першу подружню ніч.
На жаль тих куплетів не пам’ятаю, їх виспівували вже коли діти (а я тоді був малим, пішли зі столу)
Але от примовку, що належить саме до таких сороміцьких приказок, що її виголосила рум’яна молодиця, хвацько „потягнув” при цьому чималеньку склянку буряківки та гепнув посуд об землю на щастя: „А що то за кума, що під кумом не була?!” %) і так далі ;0)
Язичницька душа нашого Роду, весела та бешкетлива, сумовита та лірична, мудра та всепам’ятаюча живе в нас... попри всі заборони та „моральні обмеження церкви а згодом - держави”. Звичаї мудрі. Вони кажуть – час праці та обмеженням, потім час – веселощам та „шаленим залицянням” ;0) слідуй за Природою
pisni_ua - приєднуйтесь та діліться записами українських пісень, розповсюджуйте красу нашого слова :0)У зв’язку з цією розмовою http://community.livejournal.com/ua_kyxap/73949.html#cutid1 згадав ще одну жартівливу пісню, на цей раз дійсно про вареники ;0)
Отже, співається вона на два голоси – чоловік та жінка (ліпше, щоб чоловікова дружина, для достовірності ;) , як і багато інших наших пісень, наприклад знана всім „Ти ж мене підманула!” %)
Сам чув та бачив (бо це маленький спектакль) цю пісню на сільському весіллі. Отже, Чоловік та Жінка
Ж
„А мій милий вареничків просить!
А мій милий вареничків хоче!”
Ч
„Навари милая, навари милая!
Навари, йо-ха-ха! Моя чорнобривая!”
(„йо-ха-ха” треба з особливим відчуттям співати та басом;) далі так і чергується Ч та Ж
Та брошна вже нема, милий мій миленький!
Та брошна вже нема, голуб мій сизенький!
Намели, милая, намели милая!
Намели, йо-ха-ха, моя чорнобривая!
Та води вже нема, милий мій миленький!
Та води вже нема, голуб мій сизенький!
Наноси, милая! Наноси, милая!
Наноси, йо-ха-ха! Моя чорнобривая!
Та дрів вже нема, милий мій миленький!
Та дрів вже нема, голуб мій сизенький!
Нарубай, милая! Нарубай, милая!
Нарубай, йо-ха-ха! Моя чорнобривая!
Та сил вже нема, милий мій миленький!
Та сил вже нема, голуб мій сизенький!
Помирай, милая, помирай, милая!
Помирай, йо-ха-ха! Моя чорнобривая!
(тут жінка скидає образ „замученої покірливої господині” та стає руки в боки – але дурень-чоловік цього ще не помічає ;)
Жінка (так лукаво)
А з ким доживати, милий мій миленький?
А з ким доживати, голуб мій сизенький?
Чоловік „палить контору”
Із кумою, милая! Із кумою, милая!
Із кумою! Йо-ха-ха! Моя чорнобривая!
Тут жінка хапає чоловіка за чуба та тицяє в пику кулак %) Козак відразу переосмислює свою життєву позицію ;0)
Ой, не бий, милая! Ой, не бий, милая!
Відпусти! Йо-ха-ха! Моя чорнобривая!
Серце – не камінь, жінка пускає свою „половинку”, за цим йде бурхливе примирення з поцілунками та обіймами %) ось такий бурлеск розігрують на сільських весіллях Полтавщини, як я вже казав
Є ще декілька сороміцьких куплетів, при чому таких, що у самого затятого матюгальника вуха скрутяться ;0) і співають їх переважно жіночки! При чому навіть такі, що у звичайному житті „дідько!” не скажуть. Але це вже міфологія та обрядовість пішла народна, на яку деякі фольклористи – „пуритани” намагаються закрити очі. А „сакральна лайка” в народі живе. Бо є навіть повір’я, що така лайка додає молодим снаги, коли вони „бавляться” у першу подружню ніч.
На жаль тих куплетів не пам’ятаю, їх виспівували вже коли діти (а я тоді був малим, пішли зі столу)
Але от примовку, що належить саме до таких сороміцьких приказок, що її виголосила рум’яна молодиця, хвацько „потягнув” при цьому чималеньку склянку буряківки та гепнув посуд об землю на щастя: „А що то за кума, що під кумом не була?!” %) і так далі ;0)
Язичницька душа нашого Роду, весела та бешкетлива, сумовита та лірична, мудра та всепам’ятаюча живе в нас... попри всі заборони та „моральні обмеження церкви а згодом - держави”. Звичаї мудрі. Вони кажуть – час праці та обмеженням, потім час – веселощам та „шаленим залицянням” ;0) слідуй за Природою
![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif){kind=small}