переглядаючи своє старе...
Aug. 14th, 2006 12:24 amось, особливо цікава думка білоруських друзів
Уладзімір Караткевіч. У цього автора натрапив на віршик – коротенький, але дуже класний. Якщо зважити на те, що письменник помер у 1984 році – віршик пророчий, не менш. Відповідь на усі лукаві заклики до глобалізації та „нового світового порядку”. Дуже мені до смаку.
Абяцаюць нам новы раскошны дом,
Але тут нам жыць і канаць,
Тут пад кожным навекі здабытым бугром
Нашы продкі забітыя спяць.
Яны аддалі нам меч і касу,
Слова з вуснаў, цяпер нямых...
І нам немагчыма пайсці адсюль
І пакінуць са смерцю іх.
Ось, як міг переклав на нашу. Не дослівно.
Обіцяють нам хату розкішну нову,
Але тут нам жити й вмирати.
Тут у кожній могилі у Батьку Степу
Наші предки покладені спати.
Заповітом віддали нам меч та зелені поля,
Слова з вуст, відтепер вже німих.
І не можна нам зараз піти звідсіля
Та зі смертю покинути їх.
http://sparrow-hawk.livejournal.com/54119.html