![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
саме так. тому не брехати собі. не намагатися "підлаштуватися під щось зручне та безпечне". навіть якщо це веде до конфлікту з "суспільною думкою", яка насправді нав'язується суспільству через медія владною верхівкою
і не боятися подивитися самому собі у вічі
http://sparrow-hawk.livejournal.com/392948.html
і не боятися подивитися самому собі у вічі
http://sparrow-hawk.livejournal.com/392948.html
no subject
Date: 2007-03-06 10:28 am (UTC)і це правда. ми не замислюємось зазвичай над таким, вважаючи за неактуальний пафос - ну, може хтось, але, нажаль, не я - а потім, коли перед тобою постає вся веліч твоєї власної брехні собі самому,... кому скаржитись? перед ким вибачатися? радше вкусити себе за хребета. А шмат життя невиправно зруйнований. Звичайно, ми такі, ми підведемось, обтрусимось, почистимось заздалегідь припасеною хусточкою і підемо далі. Та не простіше було б просто не брехати принаймні собі?!.. Бо нарешті ти опинишся на одинці не з "суспільною думкою", не з "корпоративною етікою", не з родиною, чоловіцтвом/жіноцтвом, сусідами ("А що вони скажуть?"), не з дітьми - а з самим коханим собою. Власне, час від часу це трапляється. І що?... І от я намагаюсь, намагаюсь, намагаюсь... Дуже вчасно ти це запостив, друже. Дуже вчасно.