![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
sparrow_hawk_uaСьогоднішній сон
Нібито у не такому вже далекому майбутньому після якоїсь великої війни чи катастрофи (чи того й іншого одночасно) настав такий собі неофеодалізм.
Я з великою кількістю людей на колишньому кордоні України та Угорщини. Нібито був якийсь набіг, і мадяри щось важливе у нас поцупили і віднесли до себе. Я стою біля молодого хлопця, він немов ватажок (щось на зразок удільного князя) цього порубіжжя. Він тільки нещодавно вступив у повноваження і дуже хвилюється. А тут ще ця складна ситуація з угорцями. Я - радник зі стольного граду. Коло нас скупчився натовп. Чоловіки, жінки, підлітки. У багатьох в руках зброя. Трохи далі різноманітні транспортні засоби, як запряжені конями та волами, так і авто. Бачу стареньку „газель” серед них. Всі готові, можемо рушати. Лишилася формальність. Але її дуже важливо виконати правильно. Поруч – „міжнародний спостерігач”. Я уві сні знаю, що він – від ляхів. Високий чолов’яга має на грудях ланцюжок золотий, на якому висить польський орел з неіржавіючої сталі (ще з часів до катастрофи, звідкись зняли, я бачу дірочки, де були шурупи). Уважно стежить.
Я кажу хлопцю, даючи йому списа:
- Підійди туди, - вказую на трохи похилений бетонний стовп з державним гербом України, що позначає місце старого кордону, - Тричі голосно скажи: „Угри, Русь йде по своє!” – і жбурни списа у їхню землю.
Він так і чинить.
Колона рушає. За нею тягнеться хвіст пилюки. Пече Сонце. Їдемо паралельно зі старою залізничною колією. Потім вона повертає наліво, а направо містечко старовинне, безлюдне, покинуте. Я вказую на місто і кажу:
- Туди не підемо. Там значне радіаційне забруднення. Об’їдемо місто полями.
От такий сон.
Нібито у не такому вже далекому майбутньому після якоїсь великої війни чи катастрофи (чи того й іншого одночасно) настав такий собі неофеодалізм.
Я з великою кількістю людей на колишньому кордоні України та Угорщини. Нібито був якийсь набіг, і мадяри щось важливе у нас поцупили і віднесли до себе. Я стою біля молодого хлопця, він немов ватажок (щось на зразок удільного князя) цього порубіжжя. Він тільки нещодавно вступив у повноваження і дуже хвилюється. А тут ще ця складна ситуація з угорцями. Я - радник зі стольного граду. Коло нас скупчився натовп. Чоловіки, жінки, підлітки. У багатьох в руках зброя. Трохи далі різноманітні транспортні засоби, як запряжені конями та волами, так і авто. Бачу стареньку „газель” серед них. Всі готові, можемо рушати. Лишилася формальність. Але її дуже важливо виконати правильно. Поруч – „міжнародний спостерігач”. Я уві сні знаю, що він – від ляхів. Високий чолов’яга має на грудях ланцюжок золотий, на якому висить польський орел з неіржавіючої сталі (ще з часів до катастрофи, звідкись зняли, я бачу дірочки, де були шурупи). Уважно стежить.
Я кажу хлопцю, даючи йому списа:
- Підійди туди, - вказую на трохи похилений бетонний стовп з державним гербом України, що позначає місце старого кордону, - Тричі голосно скажи: „Угри, Русь йде по своє!” – і жбурни списа у їхню землю.
Він так і чинить.
Колона рушає. За нею тягнеться хвіст пилюки. Пече Сонце. Їдемо паралельно зі старою залізничною колією. Потім вона повертає наліво, а направо містечко старовинне, безлюдне, покинуте. Я вказую на місто і кажу:
- Туди не підемо. Там значне радіаційне забруднення. Об’їдемо місто полями.
От такий сон.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2009-05-04 08:44 pm (UTC)no subject
Date: 2009-05-05 08:58 am (UTC)no subject
Date: 2009-05-05 10:41 am (UTC)no subject
Date: 2009-05-12 10:36 am (UTC)no subject
Date: 2009-05-12 01:47 pm (UTC)дякую за турботу, друже :0)
живий-здоровий :0)
no subject
Date: 2009-05-18 09:07 am (UTC)ja zovsim vupala z livejournala...treba vupravljatus'
P.S. son y tebe byv ny dyzhe zikavuj, mozhe tu majbytnij Prezudent?