Нація та діти

[sparrow_hawk_ua]

народу сподобалось. виношу з каментів на широкий загал

кожна родина - маленька клітина нації

поки робітник працює на заводі, створюючи частку національного продукту, його вагітна дружина поїхала, приміром, до лікарні. лікарня далеко, пішки не дійдеш, грошей на таксі та авто немає - родина робітнича, знов кажу, і не трба мені тут ненаукової фантастики, ми тут і зараз живемо а не в країні "Утопія Ліберастія"

і от ти не поступаючись їй місцем посилюєш ризик викиденя - себто страшної катастрофи у одній з життєдайних клітин великого тіла нації

ти своїм абсолютно невмотивованим егоїстичним вчинком ти ставиш під загрозу життя майбутнього українця, робітника, фермера. вчителя, ба навіть нового Донцова чи Шевченка - чом би й ні?

фатично, у цю мить ти - ворог нації. тебе треба виволокти з автобусу, стягти штани та виписати дясяток нагаїв - щоб взагалі сісти не міг. по козацькі так, без лживого гуманізму - ми ж його не любимо, так?

Comments

[kampfflieger.livejournal.com]

ще. проблема естетичного плану. я (ми) робимо асиметричний хід. дещо неочікуване і таке що випадає із звичної течії подій. набагато вірогідніше боло б аби я вимагав поступитися жінці місцем, або робив вигляд, що так і треба. Замість цього опонент автоматично потрапляє у так звану "оперативну воронку", тобто кожна наступна його дія ставить його у ще більш незручне становище і звужує "прстір рішень". якщо опонент зможе відповісти мені так само асиметрично, буду тільки радий.

ось така от реалізація Сунь-Цзи у побуті.